Вслід кидали: вона не з нами, ой, не з нами…
Йти в пущу щось схиляє пані загадкову.
Словами рідними чужу веде розмову
І відчиняє не хвіртки—ненаські брами.
А звідти не почути про козацьку славу:
Погудки іудеїв глушать з Вавилону,
Хоча, як ми, давно привиклі до полону,
Сусідам віддані безвинно не поталу.
Вона не з нами—в Римі. Біля стоп Месії…
Вогнів досвітніх силу начебто пророчить,
Котрі засвітять в царській темряві робочі,
А варто б зглянутись на муки гречкосіїв…
Про нас «раби», «біда», — промовить з гіркотою
Й не в змозі приховати у блакиті туги.
Шукає світла, щоби вибратись з яруги,
Бо ж як сліпма нас путтю вивести отою?
…Ромашка ніжна під заслоном олеандра,
Що змусила на світ дивитись по-новому,
Провидиця різких майбутніх переломів
Була не з вами. Йшла попереду —Кассандра.
Несла нам слово, витончену грацію,
Котре сягнуло світових вершинних рівнів,
Надію, що здобудем волю неодмінно
Й народ консолідується у націю.
Раніше ромашка була емблемою товариства
боротьби з туберкульозом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2022
автор: Valentyna_S