Я вірші зворотами насичу.
Насую метафор, порівнянь.
Стане вірш від цього таємничим,
Ну а я - знавцем якихось знань.
І відсутність суті неважлива.
Головне - заримити рядок.
Головне щоб все було красиво.
А все решта так, дрібний пісок.
Напишу щось типу зрозуміле,
Зачерпну думками глибину.
Щоб було римоване, не біле.
Читача у роздуми вжену.
Розкажу про вивчене минуле
Непрожите зовнішнім нутром
Під голодним подихом акули,
З назавжди знеструмленим човном.
Невідчуті серцем сподівання,
Легковажно втрачену мету,
Несвідоме самокатування
На хиткому власному мосту.
Розігріте тіло передпліччя
Непримхливим променем вогню,
Утворило зайві протиріччя
В голосах розмовного меню.
Отакими влучними словами
Поетично висловлю думки.
Так, вони усі з порожняками,
Ну, але ж заримлені рядки!
А читач цей витвір прочитає,
І натхненно вигукне “Митець!
Метр! Маестро! Пише, значить знає!
Так загнути думку! Молодець!”
І під власні погляди і болі
Підлаштує значення цих слів.
Під свої натоптані мозолі,
Під своїх, набутих тарганів.
Ну а потім критик професійний
Дасть свою рецензію на твір.
Скаже “Автор - геній потенційний,
Втілений в сучасності Шекспір.”
Вумними, моднявими словами
Визначить, який тут жанр і стиль.
Віднайде ідею між рядками.
Розтлумачить тему, задум, ціль.
І отак я стану для народу
Справжнім і глибоким мудрецем.
Буду розливати пусту воду
Зі спокійним, пафосним лицем.
2021 рік
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2022
автор: Сергій Мостюк