Пахне вугільним димком, свіжою побілкою. А калина за вікном у клас шкребеться гілкою. Пан філософ, друг книжок, вчить природній вірі. Ось замислився. Пружок, не моргають вії. Мовчки сидять дітлахи. Дуже їм цікаво «Скільки ж чарок нахилив так молоти аби?»
– Є теорія у всьому – починає свій урок. Нині жовтня двадцять сьоме, День Параски. На замок - від пуза втіху, прясти зась (осліпнеш вмить). Знайте, діти : там, над стріхами є не тільки синь-блакить. Незбагненний світ без краю. Світять цяточки у ніч. До богатого врожаю зорі шлють вітання в Січ. Мудре вищих говоріння «Все минеться завчасу» чуть від предків в покоління мов від променя – в росу. Звуть нас Божії цимбали у майбуть крізь лади струн. Йти в кротові нори мали б, та не здніймемось із трун. Тож не стане омивати в день такий своє маля (бо знедужить) жодна мати. Обійде прогріх здаля. Десь у паралельнім світі може статись та вина. Інша мати, інші діти, та той самий смак вина. Ось, приміром, з горобини. Рвуть на перший недосвіт (так ми з кумом наробили спраги та похмілля від). Ягід цьогоріч багато, (буде літо дощовим). Терпкий присмак. Кожна хата – давить сік, пускає дим. Всесвіт – бульбашка яскрава, мильна забавка Творця. Пузирів надув немало і не видно їм кінця. (Цю промову під дверима слухав писар, підлий щур. Своє місце він отримав від шпигунських процедур). Усе відносно, відпущу вас на чотири сторони. Від реліктової школи на обід біжать сини. Із олією льняною – пшонка, хліб (краса яка!). Господарству щоб не шкодив пригостіть домовика. (Писар втнув, що «щось нечисто» і з доносом почесав. На підсилу-нігіліста за його чудний устав ). Кожен обере свій вимір. Час дорожче усіх скарбів. Ще ніхто годин не стримав, хід у смерть не зупинив. (Бачать за вікном всім класом – у багнюку писар впав. Замарав весь одяг власний паладин скоромних страв). Ним керують чакри нижні. (ще прикмету назива). Вже через чотири тижні розпочнється тут зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2022
автор: Олесь Ефіменко