[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o33G_V0Zu5g[/youtube]
Коли рядки нагрянуть так, зненацька,
Відбитися від них - це неможливо.
Ця справа не проста, а чудернацька,
Бо просяться на волю, ще і живо.
Як безліч тем рояться в голові,
То серед всіх, я виберу найкращу.
Вони ще не родились, все ж живі,
Не загублю, не втрачу їх ні за́ що.
Скрипить перо - і я вже десь далеко,
І ось лечу за тридев"ять земель.
В реальність повернутися нелегко,
І подорож триває ніч і день.
Рядки лягають рівно і терпляче,
Чекають, що ти душу в них вкладеш.
І вже написано чимало наче.
Рядок останній вже торкнувся меж.
Думки - рядки, ідіть собі на волю,
Вас народила так, як я могла.
Нікому не завдайте тільки болю,
Бо не для того волю вам дала...
Коли за вас віддячить хтось посміє
За вашу щирість, радість і тепло,
Щасливою із вами бути я зумію,
Весну побачу крізь замерзле скло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939521
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2022
автор: Н-А-Д-І-Я