Небо все -- одна суцільна хмара.
Сонце не всміхалося давно,
Не гуляють пари під гітару,
У дворі не грають в доміно.
Пандемічно,
вірусокоронно,
Двійки миготять в календарі...
Слухи лізуть в вуха безпардонно --
Щось лихе готують упирі...
Дивний світ Твій, Господи,помилуй!
Люди вперто гинуть за метал,
Хоч і знають що за небосхилом
Згаснуть свічі,
стихне бал --
фінал...
Вічного нічого не буває.
Будь-яка криниця має дно.
Все на світі Час перетирає,
Перетворює на порохно.
Мало стало на Землі любові...
Розкошує пандемія зла.
Треба всім вакцину, щоб в основі
Проти зла
були
антитіла!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2022
автор: Mikl47