ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, СЛОВО!

Люблю  тебе,  слово!  Люблю  тебе,  рідне.
Про  росяний  ранок  і  небо  погідне,
про  верби,  що  в  річці  купають  знов  коси,
про  трави  розкажеш,  що  ляжуть  в  покоси?

Повідай  про  поле,  там  хліб  дозріває,
що  вітер  крилатий,  де  хоче,  літає...
що  мальвами  квітне  в  саду  наша  хата,
і  дзвінко  щебечуть  малі  ластів'ята.

Ти  соняхи  в  полі  напоїш  дощами,
розкажеш,  як  пахне  у  лісі  грибами,
як  літо  фарбує  суничкам  всім  щічки,
з-під  віт  визирають  руденькі  лисички.

Люблю  тебе,  слово!  Люблю  тебе,  світле.
Дзвенить  в  тобі  пісня  і  яблунька  квітне.
Скількох  ти  зігріло,  ласкаве  і  сильне...
Ти  є  оберегом,  святе  наше.  Рідне.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2022
автор: Надія Башинська