***
Дише в шибку холодний вечір,
Наді мною пливе зима.
Обіймає мене за плечі
Вечорова тиша німа.
Крижаний золотавий місяць
Кроїть шибку сумних небес
І з'являється чудо звідкись
І зникає кудись без адрес.
Ця зима ‒ незабутня казка,
У дитинство кличе мене.
Може, це називають щастям,
Воно тане, мов крижане.
У дитинство вертає спогад,
Тільки спогад рідних очей…
У юнацькі мої тривоги
Забираю його трофей.
Там усе ще таке наївне,
Скиглить пес у холодну ніч.
Серце вірить у справжнє диво,
Що пливе крізь вуаль сторіч.
Пам'ять, наче пістрява стрічка.
Мене ж диво в дитинство зове,
Де в хатині на курячих ніжках
Моя казка остання живе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2022
автор: Віктор Вікторович МАРКОВЕЦЬ