М.: Коли День починає свій огляд,
Сонця диск визолочує з зір,
Я очима торкаю го погляд,
В нім вчорашній заховую спогад.
В ньому тепло і затишно. Вір.
Т.: Він промінням торкає волосся,
Осяває іскринками враз.
Майже все, що я мрію - збулося,
І я впевнена - буде не раз.
М.: Виграє День дзвінким водоспадом,
На полях вистеляє стежки,
Усміхнувшись землі щедрим градом,
Зродить плід, обцілований садом
І відійде у ніч навпрошки ...
Т.: Він по збитих стежках крокуватиме знову,
Посміхаючись всім і цілуючи кожного в ніс.
Він підслухав таки цю розмову,
Проспівав ніжно десь колискову,
І краплини дощу й нам приніс.
М.: А на ранок, прочнувшись з дрімоти,
Та наслухавшись дзвону дощу,
В День новий, повен світла і цноти
Увійду, під його теплий дотик,
Та набудусь у нім досхочу.
Марія Дребіт - Тетяна Камерістова, військовослужбовець
02.02.2022 Португалія - Україна
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2022
автор: VIRUYU