Єжи Жулавський, Тінь: XIV-XVI

XIV
Вже  вечір.  Вітер  листя  не  ворушить,
жасмину  запах  з  саду  повіває,
а  там,  над  лісу  таємничим  краєм,
крилом  могутнім  тиша  звуки  глушить.

Та  тиша  має  міць  чудну  гашишу:
солодку  як  весна  й  сумну  як  осінь,
позбавить  душу  мрій  і  прагнень  зовсім  –
боюсь  я  тої  вікової  тиші...
XV
Прекрасний  світ,  його  життєві  миті!
Зірки  прекрасні,  сяючи  в  зажурі,
прекрасне  щастя,  сльози,  сміх  і  бурі  –
зірки  ті  сяють  на  душі  блакиті!

І  жаль  мені  весни,  і  сонця,  й  світу,
і  жаль  журби,  сліз,  щастя  і  утіхи
і  жаль  всього,  бо  бачу  –  смерть  потиху
на  все  кладе  застиглості  приміту!
XVI
Кляніть  же  землю,  світ,  людей    на  світі!
Кляніть,  палайте  спалахами  злості,
не  пробачайте  і  умерлих  кості,
хай  гноблять  все  ці  кпини  гордовиті!

Коли  ж  до  вас  смерть  з’явиться  дочасно
і  світ  в  імлі  вже  пропадати  стане,
ви,  що  кляли  весну  безперестанно,
признаєте,  що  і  зима  прекрасна!

Jerzy  Żuławski,  Cień:  XIV-XVI
XIV
Wieczór.  Wiatr  żaden  listków  drzew  nie  rusza,
wonie  jaśminu  z  ogrodów  się  leją,  —
a  tam  nad  wielką,  tajemniczą  knieją
ogromna  waży  się  na  skrzydłach  głusza...

Moc  ma  mistycznych  ta  cisza  haszyszy:
słodka  jak  wiosna  —  i  tęskna  jak  jesień,
pozbawia  duszę  pragnień,  czuć,  uniesień  —  
a  jednak  straszno  mi  tej  wiecznej  ciszy...
XV
O!  jakże  piękna  ta  ziemia,  to  życie!
piękne  te  gwiazdy  świecące  gdzieś  w  górze
i  piękne  szczęście,  łzy,  śmiechy  i  burze  —
te  gwiazdy  lśniące  na  duszy  błękicie!

I  żal  mi  świata  i  wiosny  i  słońca,
i  żal  mi  szczęścia,  smutku,  łez,  wesela,  —
żal  mi,  bo  widzę,  że  wszystko  spopiela
śmierć  —  i  że  będzie  już  ciemność  bez  końca!
XVI
O,  klnijcie  ziemię!  klnijcie  świat  i  ludzi!
klnijcie  i  ziońcie  pogardą  a  złością,
nie  przebaczajcie  ni  umarłych  kościom,
niechaj  szyderstwo  wasze  wszystko  studzi!

Lecz  kiedy  śmierć  wam  stanie  przed  oczyma
i  świat  wam  w  mgłę  się  już  rozwiewać  zacznie,
wy,  coście  wiosnę  klęli  tak  niebacznie,
przyznacie:  piękna  jest  nawet  i  zima!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2022
автор: Валерій Яковчук