Життя ковзаниця

Життя  таке  велике,  немовби  ковзаниця
Нікому  не  вдавалось  не  впавши  шлях  пройти
Не  знаю  я,  кохала,  у  всіх  змарнілі  лиця
На  це  питання,  ніхто  не  зміг  відповісти

Тому,  що  впевненим  в  наступнім  кроці
Ніхто  не  може  бути,-  на  землі
Ми  ніби  кожну  мить  на  тім  уроці
Шукаєм  щастя  у  новій  ріллі

Я  зрозумів,  брехні  нам  не  потрібно
Слова  я  забираю,  що  причинили  біль
Мені  за  них,  кохана,  життя  все  буде  стидно
Залишиться  в  душі  моїй,  ніби  на  хлібі  цвіль

Із  кожним  днем  розлуки,  все  більше  я  караю
Себе  за  те,  що  так  без  тями  поступив
Лише  тебе  одну,  рідненька,  я  кохаю
І  вибач,  що  для  тебе  я  біль  таку  творив

Я  оступився,  щож,  на  те  така  є  доля
І  ковзаницю,  мрію,  зможу  ще  пройти
Але  на  те  єдина,  твоя  душа  і  воля
Розтопим  кригу  й  лід,  і  шлях  не  даш  прийти

Можливо  не  правий,-  а  хто  не  помилявся
Нам  вирішить  потрібно,  стосунки  всі  свої
Лише  ти  пам`ятай,  давно  я  закохався
В  житті  я  не  забуду  всі  почуття  твої

Не  заспокоїть  серце,  простим  бажанням  думки
Не  можна  душу  просто  примусить  покохать
Для  мене  ти,-  життя,  розлука,-  просто  муки
Жадав  тебе,  кохана,  й  завжди  буду  жадать!!!
21.02.2006  (Яресько  Я.М).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=93886
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.09.2008
автор: Ярослав Яресько