Прозорим люстерочком річечка вкрилась.
Крізь нього далеко дно її видно,
Холодне воно та слизьке й мокрувате,
Морозом утворене.Буде лежати,
Допоки засяє сонце весняне,
Тоді те люстерко поволі розтане
І мокрий по собі залишить тут слід.
То як називається дзеркальце?..( лід).
На люстро. що взимку тут річечку вкрило
Як кажуть усі іще?Правильно...( крига).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський