Орфей

Твій  голос  я  чую  у  подиху  вітру,
Твій  голос  я  чую  в  мовчанні  ночей.
Зібравши  з  веселки  всі  барви  в  палітру,
Малюю  я  Всесвіт,  а  ти  в  нім  -  Орфей.
Твій  голос  лунає,  бринить,  наче  пісня.
Його  я  почую  у  шепоті  трав.
І  буде  це  літо,  чи  осінь  та  пізня.
Лунатиме  він  між  найвищих  октав.
І  серце  зігріє,  й  дарує  натхнення.
Хіба  ж  треба  більше  для  сяйва  очей?
Проста  теорема,  доведене  вчення:
У  мене  є  Всесвіт,  а  ти  в  нім  -  Орфей.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2022
автор: Анюта Матіїшина