Так хочеться літа, і квітів, і сонця,
Так хочеться віри, тепла, світлих мрій,
Щасливих облич зі старого віконця,
І кави смачної з пахучих надій...
Так хочеться дійсно багато і мало,
Так хочеться тихо і голосно враз,
Щоб сонце сідало, а потім вставало,
Щоб просто повільніше рухався час.
Так хочеться... Хочеться... Хмар поміж просинь,
Обдертих кутками у пам'яті слів,
Душевних вібрато, голублячих осінь,
А потім спадаючих в лоно снігів...
Так хочеться щастя шматочок земного
Зірвати, мов вишню, в квітучім саду,
Позбутись болючого, трішки, сумного,
Відвести назавжди від людства біду.
Чи це в моїх силах - на жаль , я не знаю,
Лишень мого серця тремтить тятива,
Я вас, мої люди, у віру вдягаю,
Хай Небо почує ці тихі слова...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2022
автор: Sukhovilova