Вечір дихає сумом і ділиться болем...
А бажання тепла - безнадійно томить...
Швидко день промайнув. Фото в чорнім альбомі -
Править спогадів бал. І самотньо стоїть
Непотрібний рояль , де холодного ґлянцю
Не торкалась рука майже тисячу днів...
Штор блідий оксамит гладять погляд і пальці...
А самотність - то звір із котячих - мені
Не зловити її, тож годую з долоні -
Сум свій мілко для неї ночами кришу,
І червоних троянд розтираю бутони
В миску з краплями сліз... А коли придушу?!
Намагалась не раз. І виходило , може,
Білим шовком віршів шепотіла в постіль...
Та лише докоряв її погляд тривожний,
Довго - довго сиділа вона в самоті...
Ревнувала як кішка - притиснувши вуха ,
Не жаліючи пазурів , болем шкребла...
Обіцяла - піде до нової подруги,
Обіцяла - все буде робити зі зла.
Я її пожаліла... Сама ж приручила...
Віддалась на поталу котячих зіниць...
Все спокійно тепер... Все розмірено... Чинно...
Я самотня , як вечір зі мною...
Киць - киць?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2022
автор: Lesya Lesya