ось повертаю тобі твоє
забуте
згублене
тобто знищене
дивись неначебто після трощі
на довгу пам'ять
чи куцу згадку
збирай же дрізки на бойовищі -
на Цій паршивій
тобто на привокзальній площі
чуєш
закінчується посадка
автобус слідує...
щасти
не пиши
ось повертаю тобі сповна
дрібне
незавидне
отже кревне -
така німа чванькувата сповідь
гріхи простиш чи
відпустиш з миром
моє лукаве тужіння - ревне
зречи хоч слово
кинь тишу каменем в мою повідь
моїм метафоричним виром
потопило човна
зламало весло
ось повертаю тобі скарби
незримі
витесані в утробах
ось нарікаю тебе музеєм
схорони Нас,
о Горо Мовчання,
у щасних усміхових оздобах
блищить заграва -
полум'я тілом уже повзе моїм
бо щораз для вогню Світань я
пам'ятай і скорби!
і сам
вигорав
(січень 2022)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2022
автор: Голоси