Прийшов сватати Данило
Молодичку Лору
І поставив їй тоді
Ось таку умову:
-Я мужик ще хоч куди
Та мушу сказати,
Як одружимось, в кімнатах
Різних будем спати.
Здивувалася Лариса,
Носом закрутила:
-Що оце придумав ти,
Отаке дурило?
-Ти, Лариско, не кепкуй,
Дістав на горішки,
Як ще з жінкою колись
Спали в однім ліжку.
Трапилось це, як на гріх,
Сон страшний приснився,
Наче то ведмідь на мене
Зверху навалився.
Лапами схопив за шию,
Сопе, диха в спину,
Виявилося пізніше—
То моя дружина.
Стусонув того ведмедя,
Бачиш, що є сила,
Жінка з ліжка на підлогу
Так і загриміла.
Довго ще синці, забої
Вона лікувала,
Після цього вже до себе
Більш не підпускала.
Тож тепер вже дотримуюсь
Техніки безпеки,
Щоб не сталось і з тобою
Такої халепи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2022
автор: М.Гомон