Останні дні – сумні й безплідні,
пусті, холодні й прохідні,
бо не цікаві люди літні
сусіду, владі і рідні.
І сліз не хочеться – а давлять.
Нагод нема – а сміємось.
Невпинно ліземо у пам'ять,
неначе в ній сховали щось.
Ми все ще здатні відчувати –
дарма, що сковує зима.
Дорожчого за хатні ґрати
у нас нічого вже нема.
У мене й ковдра, і плита є,
та більш за все тепер боюсь,
що вже ніхто не запитає:
"Тобі не холодно, дідусь?"
---
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2022
автор: Олександр Таратайко