САМОТНІЙ СЛІД

Забракло  подиху  зненацька,
У  скронях  -  кулеметом  кров,
Пилить  зірками  Шлях  Чумацький,
В  думок  пустелі  знов  шукаю
Надію,  Віру  і  Любов.

Вкотре  з  безсонням  в  голові,
В  руці  з  валізою  невдач,
З  лимонним  місяцем  вгорі,
Торую  запівніч  дорогу
В  світанок,  темряви  палач.

Рип-рип  сніжок  під  черевиком,
Все  йде  без  змін  із  року  в  рік,
Співає  вітер  „Гоп  зі  смиком“,
А  недопалок  цигарчаний
Летить,  як  завш,  не  на  смітник.

Життя...І  що  тепер  поробиш.
Усе  не  те  і  все  не  так.
Іржею  злато  не  скоробиш,
Як  не  крути  і  не  верти,
З  заліза  в  злато  -  теж  ніяк.

За  рогом  зник  самотній  слід.
Мій  слід  серед  сліпої  ночі...
Здоров'я  без  війни,  без  бід,
Дай  Боже  праведний  усім.
Це  те,  чого  найбільше  хочу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938168
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2022
автор: Володимир Загоруй