Думка про Рай

Коли  сльоза,  гірка,  остання
Скотившись  по  щоці  впаде,
Тоді  із  подихом  останнім,
Душа  до  раю  відійде.

І  ніби  стало  все  як  треба,
Усі  тривоги  відійшли,
Пройшовши  шлях  з  Землі  на  Небо,
Весь  час  кричавши:  не  гріши!

Сидиш  ти  на  галявині  Едему,
Лиш  мир  і  спокій  навкруги,
А  в  голові  одну  лиш  крутиш  тему,
Не  вже  сюди  ти  хтів  прийти?

Роки  у  роздумах  минають,
Чого  насправді  хочеш  ти?
Чи  точно  Рай,  де  сонце  сяє?
У  путах  блага  й  самоти.

Не  знаю  дні  чи  сотні  років,
А  може  цілії  пройдуть  віки.
Щоб  зрозумів,  що  Рай  де  рідні,
А  Пекло  почалося  з  самоти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2022
автор: Mr.Iuda