Нефрит очей… Спокуси дивна магія...
Краса фатальна… Згуба для життя…
Всі почуття були для тебе спрагою…
О Клеопатро! Сонце єгиптян!
Священний Ніл привіз до тебе Цезаря,
І той отримав долі злий вердикт.
Кинджали гострі шматували лезами,
Пізнав тебе й помер він молодим.
Рок, фатум ти. Блаженство і агонія.
Вогонь Ісіди. Трунку післясмак.
Життя забрала у свого Антонія –
Загинув через тебе любий Марк.
Пішла за ним… жаданою, єдиною,
Нефрит очей навіки застигав.
Лишилась фараоном, не рабинею,
У мудрості прирівняна богам.
Величний храм Осіріса з Ісідою
в альков кохання вхід усім відтяв.
Живе любов у Вічності незвіданій,
Бентежних душ освячує злиття.
Твої підда́ні… принесла ти щастя їм?
Царице Неба, пізно... відпочинь.
Остання з Птолемеїв у династії –
Чи із жінок була ти? Чи з богинь?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938159
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2022
автор: Білоозерянська Чайка