***

П'янкий  аромат  несмиренної  зливи
Закохує  поглядом  невідь-краси.
Несуться  крізь  призму  моєї  дуелі
Горді  й  безжально  ясні  вечори.
Лише  небеса  пурпурові  сміються...
Як  же  дістатись  до  них  із  землі?!
Ні,  я  не  зможу...  Нехай  не  сьогодні-
Ще  сльози  не  всохли  на  битому  склі.
А  присмерк  лягає  за  темнії  спини
Зовсім  не  рідних  мені  ліхтарів,
Аби  межи  тінями  сміла  збудити
Крики  обпечених  ніччю  вітрів...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2022
автор: Сара Ґоллард