П'янкий аромат несмиренної зливи
Закохує поглядом невідь-краси.
Несуться крізь призму моєї дуелі
Горді й безжально ясні вечори.
Лише небеса пурпурові сміються...
Як же дістатись до них із землі?!
Ні, я не зможу... Нехай не сьогодні-
Ще сльози не всохли на битому склі.
А присмерк лягає за темнії спини
Зовсім не рідних мені ліхтарів,
Аби межи тінями сміла збудити
Крики обпечених ніччю вітрів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2022
автор: Сара Ґоллард