Не смію більш торкнути твоє "я".
Нехай вогонь у серці пломеніє...
Ти чуєш бо...пече мені душа,
Що ми так швидко падаєм до прірви...
Приречені на лагідне "Пробач",
Що вб'є не раз ще сотню зовсім інших...
Хоч все давно, здавалося, не так,
Ми будем розмовляти якось звично...
Мені потрібно подихом твоїм...
Мені потрібно... якось пломеніти...
Лише межа між рідним і чужим
Дає мені ідею для "згоріти"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2022
автор: Тетяна Білогай