Я забуду…

 Я  забуду  древню  Атлантиду,
я  забуду  1001  ніч  Багдаду,
я  забуду  далеку  Андромеду,
та  не  забуду  мого  Життя  баладу.
Вона  немов  хронічна,
невиліковна  простуда,
все,  що  зі  мною  було,
серце  ніколи  не  забуде.
Вірю  прожене  карколомні  події.
Весна  -  чарівна  панна,
захистить  від  негоди
квітучим  вбранням.
Життя  невгамовно  тягне  до  узбіччя,
та  я  йому  не  здамся,
марні  його  зусилля.
Я  полину  у  мрії  де  щастя  бажала,
рідну  Батьківщину  словом  захищала.

   

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2022
автор: Svitlana_Belyakova