/дит.розповідь/
Була зима, схожа на осінь…
І ранок видався похмурий
Лиш де- не- де виднілась просинь
Барсик сидів, занадто хмурий
Все зранку гавкіт, веселенький
Дивлюсь й не можу, я зрозуміть
То все розпустить хвіст пишненький
Може надумав, ти захворіть?
Гукала та нема емоцій
Схилив голову, іще нижче
Побачила, сльозу на оці
Що робить? Вже підійшла ближче
Що за біда? Чому сумненький?
Немов дитя, тихенько плачеш
Він скаулів.. .. О мій гарненький
Кістка в тарілці, ще щось хочеш?
Побіг до буди, ціпок тягне
А вона й справді далеченько
Знов озирнеться й ніжно гляне
Мов підзивав, давай швиденько
Що за диво, буда прикрита
Якесь лахміття і газети
Шматок хліба, біля корита
З під дошки видно, шмат котлети.
Я ледь присіла. А він лиска
Руки й обличчя. Махав хвостом
Його торкнулась шийки, писка
Ото замала, клопоту з псом.
За мить, хтось пискає із буди
-Диви! - Сама до себе гучно
Хто там? Двома руками туди
Мені ж, було дуже незручно
Що мусила, я до землі лягти.
Мале біленьке кошенятко
Дуже трусилось, в моїй руці
Чиєїсь кицьки, янгелятко
Таке худеньке, одні хребці.
Легесеньке, немов пушинка
А Барсик мій, так звеселився
То радості, немов іскринка
Проникла в серце, сполошився.
Бігав, що духу, наче в цирку
На лапках, жваво як в таночку
До кошеняти,торкавсь писку
І лискав, мов смачну цукерку.
Тільки тепер, я зрозуміла
Чом дивний був, мій дружок Барсик
Його душа, добра веліла
Розумний, гарний в мене песик.
15.12.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938117
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2022
автор: Ніна Незламна