"У Львові знов, як рік тому, дощить…"

                                                                                                         Світлій  пам'яті  студентського  друга  
                                                                                                                                                       Івана  Сергійовича  Ялози  
У  Львові  знов,  як  рік  тому,  дощить,
та  не  від  того  здибанка  нездала:
змішала  плани  вимушена  мить,
яка  нас  достроково  роз'єднала.

У  склепах  кнайп  –  бурштин  і  цокіт  гальб.
Тепер  вже  й  ми  навіки  звідси  родом.
Скорив  нас  Львів  красою  дивних  мальв,
щоб  ми  себе  відчули  цим  народом.

Є  боже  у  взаєминах  людських,
коли  вони  прості  і  не  продажні,
та  без  небес,  по-львівському  низьких,
і  ти,  і  я  були  б  не  зовсім  справжні.

Не  спить  лісотехнічний  інститут.
Дівча  біжить  до  нашого  трамваю.
Ти  все  ще,  друже,  поруч  –  майже  тут:
і  погляд  твій,  і  подих  відчуваю...
---

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2022
автор: Олександр Таратайко