Звечоріло… сніг пасмами летить,
Біло- біло, мене втіша ця мить,
Перебираю, січневі всі дні,
Врешті минулися дуже сумні.
Більше пів місяця, мов безсила,
Зима , як птаха, стомились крила,
Зачинена за семи замками,
Втішалася ясними зірками.
Й вітер віяв, весь час ніс вологу,
Кожен з нас приховував тривогу,
За озимі, ледь виднілись з землі,
Ще й рідкі, в росах густих, уві сні.
Ми зраділи, хрещенській, цій днині
Сніг яскравий, сріблився в долині
У купелі веселились люди,
Розмови і гучний сміх повсюди.
Тож знов зима, порошила ниви,
І накривала усіх щасливих.
Звечоріло... сіг пасмами летить,
Біло - біло, нас гріє оця мить.
Як добре, зима вдягла окрасу,
За дні я вдячна Творцю Ісусу!
19.01.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2022
автор: Ніна Незламна