Моя любов, моя загадка,
Роки зволожені дощем.
Моєї осені лампадка,
Моєї юності Хурем.
Стою, як тінь в заціпенінні.
І ти... несміло підійшла.
Як пава вийшла з далечіні
Й мене рукою обняла.
Душа від спомину здригнулась.
У тіло вдарив струмом хміль.
У очі глянула й всміхнулась.
Спустилася зіронька з сузір.
Сама прийшла, неначе диво,
Крильми махали, ластівки.
О, Боже мій невже можливо
Щоби вернулися роки.
Дорога вічності між нами.
Здавалось стала на біду.
Її любов зіп’ю... вустами,
Як би ж ви знали, як люблю.
Як щем, кохану вз’яв за плечі.
В солодкі губи цілував.
Десь чулись клекоти лелечі,
Та я... років не шкодував.
Моєї осені лампадка,
Моєї юності Хурем.
Моя любов, моя загадка,
Роки зволожені дощем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2022
автор: Волиняка