Дорогій матусі з любов’ю

[i]Дорогій  матусі  з  любов’ю[/i]

Ці  дні  сумні,  в  них  спомини  живуть,
гостріше  і  гучніше  б’ють  у  скроні.
Червоні  ружі  камінь  обплетуть,
від  сліз  промоклі  і,  мабу́ть,  солоні.
І  скільки  б  не  минуло  днів  і  літ,
ти  —  моя  мама,  я  —  твоя  дитина.
Іду  до  світла  навмання  і  вбрід,
а  на  шляхах:  то  пал,  то  хуртовина.
Не  нарікаю,  не  подумай,  ні.
Відбудеться  усе,  що  має  збутись.
Ти  не  хвилюйся  —  хороше  мені.
До  рук  твоїх  от  тільки  б  доторкнутись.
Не  вірю  я,  що  зовсім  ти  пішла...
Що  все  пропало...  радість,  щастя,  досвід,
вервечки  доброти,  турбот,  тепла
згубилися,  як  під  промінням  роси.
А  що  любов?  Вона  завжди  жива,
як  райдуга,  як  макові  вітрила...
Йде  світло,  наче  світиться  зоря,
а  та,  сердешна,  вже  давно  згоріла.
Я  тру  і  тру  долонями  граніт,
немовби  чорний  камінь  в  чомусь  винен.
Усім  єством  ловлю  раптовий  слід,
відмітку,  знак,  послання  янголине.
Живе  любов  у  правнуках  твоїх,
вони  підхоплять  сподівання,  мрії,
лунатиме  тобі  властивий  сміх
і  голос  твій  у  пісні  Соломії*.

22.01.2022  р.

*Соломія  -  найменша  правнучка.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2022
автор: Таня Світла