Погуляти вийшов вовк в лісі із раненька ,
А по стежці тихо йшла дівчина гарненька.
Кошик у руці тримає , гарна сукня біла,
А на голову червоний капелюх наділа !
З хвилювання в вовка ледь не відняло мову ,
«Неодмінно розпочать мушу я розмову !»
Потихеньку , як вода та розмова лилась ,
Вовча шкура за добу у дворі сушилась …
Ця історія сумна , що іще казати ,
Вовк загинув , бо хотів він пригод шукати !
Не потрібно в друзі брать всіх , кого попало –
Душогубів в наші дні розвелось чимало!
2022р. Андрій Рубан
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2022
автор: Андрій Рубан