Давно земля, стала чорним вугіллям,
Розбита, спалена вщент чужаками,
Не вихваляється, ніхто весіллям,
Й нині відчуджена, під вояками.
А хто вони, бомжі в рашистській спілці ,
Щодня погрожують, двигатись далі,
Чом не сидять, біля сім`ї в домівці?
А людей жаль, у підвалах з печаллю.
Наче той звір вигляда через решітку,
Як чорний ворон, висліджує здобич,
Нема кому, заповторити в клітку,
Летять снаряди. Як той змій Горинич.
Всякчас з вогнем, пащу не закриває,
Вночі і вдень гине люд на кордоні,
І плаче мати, знов сім`я страждає,
Хоронять сина, давно немає доні.
О, Україно! Вистраждана доля,
Калини цвіт, опавший до землиці,
Яка ж важка, дорога твоя воля,
Дитя кричить, сльози в молодиці.
О Боже – Боже, скільки довгих ночей,
Розчарування, страждань, болей ,туги,
Скільки ж іще, треба за волю смертей
Як здолать ворога, позбутись наруги?!
Сьогодні зранку, гуляє свавілля,
Смертельні кулі, вмить сніг почервонів,
На Батьківщині не буде весілля,
Сердечний стук, хто зупинити посмів?
30.12.2021р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2022
автор: Ніна Незламна