Мені вже сорок... А що із того?
Це лише цифра і більш нічого.
А найголовніше- це моя душа,
І майже половина мого життя.
У цьому світі, що я змогла?
Якою стала, а що досягла?
Це не цікаво і не важливо...
А що ж моя душа...?
Моя душа - це ніжність й небайдужість,
Кохання, глибина і прямодушність.
Я вже не те мале й довірливе дівча
З наївним й щирим поглядом в очах.
Були журба, і смуток, і надія,
І сльози радості, й збулася мрія
Моя, одна на все моє життя-
Я маю донечку, моє дитя.
Я маю вірних і надійних друзів,
Які не залишать у скруті і тузі,
Я маю вірне і сильне плече.
А час все неспинно біжить та тече.
Хоча б зупинити його на хвилинку
І озирнутися, подумати хвильку...
Але він невтомно біжить та біжить,
Я пам'ятаю про це кожную мить.
© Svetoviya. 31.10.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2022
автор: Svetoviya