Похилили верби віти в чисту воду,
Де плюскоче хвиля попід береги.
Там зустріла хлопця, біля того броду,
Як в гладь задивилась в мріях, вдаль ріки.
Щоби наші літа у промінні
Обгортали серденька теплом.
І кохання в рясному цвітінні
Аж до старості йшло бережком.
Заблищали щастям її сині очі
І знялися руки, наче журавлі.
Обіймались з милим вони до півночі,
А хвиля тулилась, в сяєві, землі.
Щоби наші літа у промінні
Обгортали серденька теплом
І кохання в рясному цвітінні
Аж до старості йшло бережком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2022
автор: Marija