Не пускай…

Мене  чомусь  минуле  не  пускає...
І  ти  не  пустиш...  Знаю,  це  навік...
Чомусь  ночами  серце  завмирає,
Чи  лине  в  ньому  лютий-лютий  крик...
Буває,  навіть  згадую  про  тебе-
Це  ненароком...  якось  у  думках...
Хоча  вирує  гучно  сьогодення,
Минуле  тихо  грає  на  плеча́х...
Нехай  сидить.  Чіпать  його  не  буду.
Боюсь  забуть...забуть  оті  роки...
Я  буду  віддана  минулому  усюди,
Бо  в  ньому  завше  квітнеш  саме  ти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2022
автор: Тетяна Білогай