Не вбивайте довіру

І  серце,  здається,  в  полоні  у  звіра,
І  все,  що  огидно  —  збулось.
Коли  через  тебе  вмирає  довіра,
Чи  ти  відчуваєш  хоть  щось?

Чи  в  Богом  тобі  подарованім  світлі,
Скінчилося  паливо  геть?
Чесноти,  відкинуті  просто  навідліг,
Отримали  радісну  смерть.

Нічого,  ти  їх  відспіваєш  тихенько,
Замовиш  молебень  і  хрест.
Піднявшись  над  іншим,  всміхнешся  легенько  —
Та  це  лиш  ганьби  «Еверест».

О,  як  же  шкода  і  яка  то  жалоба,
По  прісній  червивій  душі.
Та  хтось  і  тебе  поцілує  у  лоба,
Затягне  жало́бні  вірші.

У  Світлі  Величному,  дух  твій  побачить
Душа,  що  казала  «молись»,
Можливо  тоді,  тобі  мудро  пробачить  
Усе,  що  накоїв  колись.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2022
автор: Лада Квіткова