Перед переправою

                                                                   [i]«  Замітає  зима,  замітає  
                                                         все,  що  вчора  лиш  було...»[/i]
                                                                                                                               Бентега
Течія,  що  оминає  броди,  
понесе  і  нас  у  тихі  води,
де  усіх  очікує  Харон
і  цікавий,  дуже  довгий  сон...
і  не  буде  іншої  нагоди
дочекатись  тої  нагороди
за  роки  життя  у  боротьбі
із  собою...  тоне  у  журбі
човен  долі  і  стає  ясніше,  
що  ніхто  не  допоможе  більше
у  кінці  як  ми  самі  собі...
маємо  на  сльози  по  заслузі,  
і  гіркаве  щастя,  і  нектар,
і  неоцінимий  Божий  дар  –  
не  лукаві  і  сердечні  друзі.

Невідомо,  що  там,  на  межі...
за  межею  лиш  вітри  у  полі
буйні  і  нікому  не  чужі
як  зимою  айстри  і  тополі  –
наші  із  дитинства  міражі.

Але  –  як  воно,  отій  душі,
що  із  тіла  вирветься  на  волю?

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2022
автор: I.Teрен