Зламані крила у мрії.
Ранок в кімнаті німий.
Серце вкриває завія
і телефон мовчазний.
Пісня твоя лебедина
й досі лунає мені,
ласкою сповнена лине,
як забуваюсь у сні.
Бачу закохані очі,
ллється дзвіночками сміх…
І прокидатись не хочу,
щоб не замів згадки сніг.
Вітром розтріпані коси,
губи червоні, мов мак.
Я пам’ятаю і досі,
яка ти на смак.
17.01.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2022
автор: Микола Соболь