Пам'яті сина Сергійка та невістки Тетянки
Сину, мій сину, рідна дитино,
(Небо й тепер голубе)...
Кожної миті, кожної днини
Згадую, сину, тебе.
Літо злетіло, коси збіліли,
Віє у душу зима,
А я чекаю і виглядаю,
А тебе, сину, нема.
За тебе,сину, й твою дружину
Серце болить і душа...
Ваша дитина, моя перлина,
Втіха й надія моя.
Ви не прийдете, я все це знаю,
Вас не пускає земля.
А я чекаю і виглядаю,
Так пролітає життя...
Серце зболіло, душа зніміла,
Не виліковує час...
За що ж нас доля так покарала,
Осиротила нас..
Смутку й печалі нам вистачає,
Дуже важкий нині час.
Лиш відновляють і зігрівають
Спогади, діти, про вас.
Все пам'ятаю, вас запевняю,-
Небо й тепер голубе.
Сил не втрачаю, Бога благаю
Щастя для внучки земне...
Вже ваша доня, дітки, доросла,
Має свою вже сім"ю,
І працьовита, і прехороша,
й я її дуже люблю...
Хоч і не часто все ж приїжджає,
в гості до мене вона,
Йдемо на цвинтар, вас поминаєм,
виливаємо тугу свою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2022
автор: геометрія