О, яка довга холодна зима!
Всі шукаємо рай літа, як птах.
Падає білий сніг... холод пройма-
І бачимо вчорашній день у снах.
Я, іду у весну... через зиму,
І крок за кроком долаю свій шлях.
Зима ставить печать незриму
На коси мої сіє сніг білий птах.
Я люблю тебе, життя - мій раю!
Що я живу, люблю, творю цей cвіт.
Тобі Осанна... оди співаю!
І лечу до зір до сонця в політ.
Закружляли наді мною літа,
як золоте жовте листя з дерев.
То верх, а то вниз нас несе життя
Знімає корону у королев.
Я люблю тебе, життя - мій світе!
Навіть коли дмуть вітри, ллють дощі.
І за недругів, що вчили жити
За батьків їхні слова цілющі.
Всі, ми прагнемо сонечка тепла
І віднайти крихту щастя в житті.
Ласки ніжності, любові добра,
щоб була добра доля на землі.
Лютує заметіль хуртовина
Зима найкращу квітку обпече.
Є сум, печаль радісна хвилина
Бо є внуки, у яких моя кров тече.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2022
автор: Чайківчанка