Розбуджують сонце світанки спізнілі,
З холодного ліжка підводять повільно,
Плетуть з нього промені, наче в артілі, -
Підніметься в небо, засяє привільно -
Стихають миттєво земні заметілі.
Зима охолодженим подихом в груди -
Так дихає важко - німіє планета,
Малює на шибах морозом етюди,
Замріяна у крижаних переметах -
Стоять кучугури, неначе приблуди.
Видніє устелений світ пеленою,
А липовий чай пахне літом та медом.
Люблю, як торкнешся до мене рукою -
Усе забуваю, огорнута пледом, -
Втішаюсь в час за́тишку тільки тобою.
Грудень 2021 - моя світлина.
*Зимова пора - час затишку, смачної їжі, теплого дотику дружньої руки та розмови біля вогню.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2022
автор: Lana P.