*** *** ***
В клітці з Птахою,
По імені Смерть --
Я живу..,
Непомітно,
Весь час,
Проживаю,..
Що не бачить мене,
А чи робить вигляд --
Я це знаю..,
Бо ця птаха --
Хижа
Й жорстока є :
Любить кров і плоть
Всіх терзати..,
Тільки час у мене,
Невеличкий, якийсь
Триває,
Щоби вольність свою,
Отут -- мати,
Бо так хочеться
Ще мені, колись,
Прорости й політати..,
Але я весь час
Насторожі мушу бути,
Щоби
Не втрачати
Погляд тої птахи,
У клітці,
Що господаркою
Моєю є,
Як і я -- у думках
Своїх,
Щоби змісту нашого,
Співіснування --
Не забувати,
Коли клітка одна,
В цілому --
Нас з'єднала,
Щоби ніколи..,
Ніяк,..
Окремо --
Цим життям зерна,
Нас обох --
Не могла
Відпускати...
-------------------------------------------
15.01.2022; Paris (A / a)
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2022
автор: Катинський Орест