цілу ніч повз мене повзуть
якісь дивовижні люди.
вони заявляють, що вміють мислити,
лиш не своєю, а моєю головою.
та он, наприклад, анізотропна з бантиком,
каже, що знає мою історію,
філософію та культуру;
вона переконана: я – непомітна зірка,
й що моя непомітність згасає зі мною згідно.
уявляєш? ну добре. спробуй подумати цинком, –
спробуй осмислити цинк, і скупити його цілком.
ти можеш оперувати цілим цинковим ринком,
і, коли світ впаде на коліна,
я продам йому свій золотий альбом.
все ж я дивуюся: люди все йдуть та йдуть.
хтось їм сказав по радіо мій телефонний номер,
і тепер вони радо ним користуються,
щоб слухати, що та кому, уяви,
повідомляю конфіденційно;
ну, а я симетрично повинен, мов лікар,
слухати їхні серця, повні страшних сенсацій. –
таке неподобство не може подобатися,
отже я обірвав всі соціяльні контакти.
ось так. ну, а ти вже подумала цинком?
ти можеш про нього знати, що це – легкодумний метал.
він піддається куванню, думанню та цькуванню;
також ним можна орудувати, як у школі орудним відмінком:
цинк – універсальний, незамінний в житті елемент.
людська дитино, моя виняткова, пильно подумай про цинк.
спробуй, як матимеш час, також подумати цинком.
оцинкуй свою думку про нього, й ніколи не забуватимеш
думати цинк, обробляти його особливою точною думкою
think zinc, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=CdREWrU74ok
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2022
автор: mayadeva