Промокло небо сумом як ніколи
Стомлені вірші просяться увись
Віджили вік свій ярів видноколи
Стрімкі потоки річки розлелись
І забуяли трави в прохолоді
В момент блаженства стомлені вони
Мабуть сніги із неба на підході
Хочуть з'єднання з дотиком весни
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2022
автор: Женьшень