Промокло небо сумом як ніколи

Промокло  небо  сумом  як  ніколи
Стомлені  вірші  просяться  увись
Віджили  вік  свій  ярів  видноколи
Стрімкі  потоки  річки  розлелись

І  забуяли  трави  в  прохолоді
В  момент  блаженства  стомлені  вони
Мабуть  сніги  із  неба  на  підході
Хочуть  з'єднання  з  дотиком  весни

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2022
автор: Женьшень