Василій, чомусь і
за життя Великий
Поема
О да
о так — він
вольовик!..
і з Божою... світу невидимо
єднати звик...
да з Василем ліпше
і зграйливіше
та й вільніше
гаразд
злізьте з дерев,
з Василем ліпше ж!
Василь точніший
і він єпископів вставляє
туди
що корінь жарить
й розпаляє
і це — згори!
хитав і всіх єпископів хитає!
«цей, мабуть, вмре...»
«цей не єпископ, таж згорить...»
і "Шестиднев так напирає!"
образи-волення — немов
крізь вітер прапори!
полотнища
в серце — думки ведучі
догори! ай, ай! Вогонь —
тікай!!
о це лиш Логос й Дух,
і усміхайсь!!
І щось писнУть
й порвуть...
не занехай!
і пахне цей Вогонь Небес
нехай!!!
втікаю?!
та до Василія
знов прибігають...
Знов кола є небесні
лиш нерозумний — чортихайсь
а Літургію — нову управля
щоб не сковзалася земля!!
о вже й святі — в Стовпі
при нім — летять
ого! ого! і де земля?
ще й Логос —
усміхається...
в найзагадковішім, здаля...
у вас що — плечі й крила
не болять??
ой ля
маля
весь світ — маля...
оце для корабля
оце і капітан
й писнУть бла-бла
й порвуть
ля-ля: старий цей план
цей світ — старий розбитий
черевик
І дар
Хто дав
на абразив
й образівник
цій «блясі» вкоротить
язик!
от! —
аж звідти
до цих пір
Василій вкоротив —
язик!..
13.01.2022,
заходить точно
на свято Василія Великого
в Києві!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2022
автор: Шевчук Ігор Степанович