[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=okxFq0qHmg0[/youtube]
Ні колосся на ниві, ні цвіту,
В димці захід не палить вогнів.
Срібний вересень бабиним літом
В білі нитки округу заплів.
Оглянись, не сумуй, Валентино,
Ще горять чорнобривці в саду!
Я на стежці топчу павутину,
По твоєму подвір'ю іду!
Пише осінь пейзаж на Волині,
Добавляє мазки золотим...
Тільки з квітами в дім Валентини
Я по стежці іду не за тим.
Хай обтрусять комети сузір'я
І просиплються тисячі зір!..
У поліських краях надвечір'я
Без любові немає, повір!
Ще лелеки ідуть по Стоходу,
Над лісами розкинуто синь.
Ще в свої кольори - на погоду -
Чорнобривці фарбують Волинь.
Тут художниця-осінь відкрито,
По сюжету, включає в пейзаж
Валентину і бабине літо,
І наводить мазком макіяж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2022
автор: Леонід Луговий