Ти не будеш більше одинока.
І хоч крила твої назавжди зламані,
Я цілую всі твої пороки,
Я ціную все, що було дано мені.
Ти дивна, і це так радує,
Та вражає своєю природою.
Особливо, коли на грані,
Особлива неземною вродою.
І я танцюю у честь емоцій,
Котрі відчути вдалось таки знову.
Це твоя заслуга, сонце!
А напитись я хочу тобою.
Бути п'яним, сліпим, шаленіти,
Ти мій спокій, і все так раптово ...
Але не зміг я ніяк зрозуміти,
Хто ламає твоїм крилам основу?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2022
автор: Вінчі