Так жаль, то був лише короткий сон.
Радію, що не зміг його забути,
що не було там ні вина, ані грейпфрутів,
а тільки ти мене узяла у полон.
І не хотілось щось мені ті рвати пута,
чи погляд свій топить до білих крон.
Краще задивлюсь прямо в перламутр,
твоїх очей, що дивляться на схід,
і знов не хочуть залишитися у скруті,
й в моїй душі відбилися, мов слід.
Такі п'янкі, пречисті, милі та не скуті,
від них палаю та занурююсь у лід.
А з ними й крила простяглися із сукон,
тендітно, наче сніг в обіймах ночі,
який кружля собі до втомлених вікон,
а потім знов кудись комусь летить у очі.
Так жаль, то був лише короткий сон.
І забувати я його не хочу...
10.01.2022
Стаськів М. А.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936482
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2022
автор: Моряк