На старість діда домагалася,
Не йшов сон бабі уночі.
Постійно молодість ввижалася,
Чекала її у вікні.
-Себе ти опануй й мене не клич,
Тож відпочити, дай стара.
Згадай, давно старими стали ми,
І наша молодість пройшла.
Дуже близько лягла біля діда,
За талію навіть взяла.
-Твого кохання нема й сліду,
Була я молода й дурна.
Нема міри, так дістала діда,
В одну мить забравсь на спину.
-Я бабо, на тобі у царство їду,
Не чекай у добру днину.
-Куди без мене, зібрався діду?
Не пущу тебе нікуди.
З собою візьмеш побачить світу?
Знаєш, мені тяжко буде.
Заснула баба, обнявши діда,
Солодкі бачила сни.
Знайти вихід і нас зрозуміти,
Щоб дійсністю стали вони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2022
автор: Валентина Ярошенко