Настала ніч. Припорошило. Збулося пророцтво...
Мов сяйво, зірка любові зійшла над Землею
І білий Ангел промовив про маля, його вроду...
Родилось Господнє дитятко - бажана малеча.
До щирого серця тулить дитя Богородиця -
Найвище земне її щастя, любов, навіть, туга.
Розумний погляд немовля обціловує скромно.
Нема більш щасливішого ніж Обручника-друга...
Природа подбала, прийняла достойно малятко.
Відблискують зорі, в потоках вода зашуміла.
Над світом світла радість пролетіла... Не спить Земля.
Туркотіли голуби, в співі голос не жаліли.
Благословіння Боже зійшло на новородженого,
Його пресвяту Матір Марію, Йосифа-старця.
Родився Христос - фраза дивної сили, уроча...
Яке безмежжя почуттів і мрій та дум світанних!
Свята Різдвяні - від прадідів наших добрий обряд.
Ісуса, хоч нелюди цькували, він воскресає...
Тож він живий! Чуєш дзвони, хорали?! Знаю, ти рад.
Це свято Надії, Віри, Любові всіх єднає.
Хай сяє нам Різдвяна зірка в щоденній метушні,
Торкає промінням тих, хто Благословення шукає...
З якого черпаємо духовну наснагу в ці дні,
Яких свіжість людей обвіяла, в серце проника.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2022
автор: Маг Грінчук