В Вифлиємі славнім місті
Коли людство спало,
Над стаєнков в передмісті
Зоря засіяла.
Засіяла світлом ніжним
Промінням ласкавим.
Показала людям грішним
Стежку величаву.
І не стежечку вузеньку,
Широку дорогу
Щоб всі бігли до стаєнки
Молитися Богу.
Бо в стаєнці серед ночі
Бог малий родився.
Щоб народ розплющив очі
Бог змелосердився.
Біля міста на горі
Пастирі стояли
Вони в темній цій порі
Овець доглядали
Ангел Божий сповістив
Їм про цю новину
І ласкаво попросив
Витати дитину.
Пастирі як це почули
Скочили на ноги
І не мов про все забули
Бігли до дороги.
Із собою прихопили
Маленьке ягнятко
Та найперші обдарили
Божеє дитятко.
Десь на сході трьох царів
Зоря возвістила
Ті набрали всіх дарів
Також поспішили.
Миро , золото і ладан
Для Бога малого,
Несли вони в Вифлиєм
Від народу свого.
Ірод як о це узнав
Про царя нового
То військам наказ віддав
У піймати його.
Ангел Йосипу сказав
Про оцю тривогу
Той дитятко й матір взяв
І скоріш в дорогу.
До Єгипту допоміг
Дитя схоронити,
Ангел божий уберіг
Не дав Йсуса вбити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936145
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2022
автор: Іван Мотрюк