Котеня Сірко

Сніг  летить  навманя
І  на  проводі  висне.
Йде  Сірко  котеня  
І  наспівує  пісню.
В  ноти  голос  підняв  -
Як  на  сцені,  неначе  -
На  мелодію  "няв"
Тягне  соло  котяче.

Я  мале  котеня  -
Що  на  світі  є  краще?..
Я  мандрую  щодня,
Бо  Сірко  -  не  ледащо!
По  горищу  іду
І  гасаю  по  хаті,
Як  належить  коту
І  його  котеняті.

В  мене  лапки  униз  -
Як  у  тигра  неначе!
Вгору  вуха  і  хвіст  -
Всім  вітання  котяче!
Я  водичку  хлебчу
І  ковбаску  вживаю;
Цілу  ніч,  досхочу,
Сплю  на  ліжечку  скраю.

Сніг  все  далі  летить,
На  ялинки  лягає.
Котенятко  на  мить
Біля  них  присідає.
Чеше  лапки,  але
Не  затримує  пісню.
Все  співає  мале
І  підстрибує,  звісно:

Є  на  світі  вовки
І  собачки  сердиті.
Але  котик  Сірко  -
Найсильніший  у  світі!
Його  слухає  сніг,
Просипається  густо  -
На  ялинки  приліг
І  на  кленах  не  пусто.

Котик  в  хату  зайшов  -
І  затихнула  пісня.
Більше  сніг  не  ішов,
Лиш  на  проводі  виснув.
А  Сірко  уві  сні
Чув  мелодії  нові  -
Буде  сипати  сніг
Під  сонати  котові!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2022
автор: Леонід Луговий