Сніг летить навманя
І на проводі висне.
Йде Сірко котеня
І наспівує пісню.
В ноти голос підняв -
Як на сцені, неначе -
На мелодію "няв"
Тягне соло котяче.
Я мале котеня -
Що на світі є краще?..
Я мандрую щодня,
Бо Сірко - не ледащо!
По горищу іду
І гасаю по хаті,
Як належить коту
І його котеняті.
В мене лапки униз -
Як у тигра неначе!
Вгору вуха і хвіст -
Всім вітання котяче!
Я водичку хлебчу
І ковбаску вживаю;
Цілу ніч, досхочу,
Сплю на ліжечку скраю.
Сніг все далі летить,
На ялинки лягає.
Котенятко на мить
Біля них присідає.
Чеше лапки, але
Не затримує пісню.
Все співає мале
І підстрибує, звісно:
Є на світі вовки
І собачки сердиті.
Але котик Сірко -
Найсильніший у світі!
Його слухає сніг,
Просипається густо -
На ялинки приліг
І на кленах не пусто.
Котик в хату зайшов -
І затихнула пісня.
Більше сніг не ішов,
Лиш на проводі виснув.
А Сірко уві сні
Чув мелодії нові -
Буде сипати сніг
Під сонати котові!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2022
автор: Леонід Луговий